З А К О Н    У К Р А Ї Н И
Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть

( Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 )

{ Вводиться в дiю Постановою ВР
N 960-XII ( 960-12 ) вiд 16.04.91, ВВР, 1991, N 29, ст. 378 }

{ Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом
N 2139-XII ( 2139-12 ) вiд 19.02.92, ВВР, 1992, N 20, ст.276
Постановами ВР
N 2330-XII ( 2330-12 ) вiд 12.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.442
N 2489-XII ( 2489-12 ) вiд 23.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.534
Декретами
N 6-92 вiд 09.12.92, ВВР, 1993, N 5, ст. 33 -
втратив чиннiсть на пiдставi Закону
N 3898-XII ( 3898-12 ) вiд 01.02.94, ВВР, 1994, N 20, ст.120
N 4-93 вiд 11.01.93, ВВР, 1993, N 12, ст.107
N 6-93 вiд 12.01.93, ВВР, 1993, N 12, ст.109
N 15-93 вiд 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
N 25-93 вiд 17.03.93, ВВР, 1993, N 19, ст.209
Законами
N 3898-XII ( 3898-12 ) вiд 01.02.94, ВВР, 1994, N 20, ст.120
N 68/95-ВР вiд 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66
N 75/95-ВР вiд 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 82/95-ВР вiд 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
N 90/95-ВР вiд 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93 }

{ Офiцiйне тлумачення до Закону див. в Рiшеннi Конституцiйного Суду
N 16-рп/98 ( v016p710-98 ) вiд 26.11.98 }

{ Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98, ВВР, 1999, N 7, ст.49
N 1182-XIV ( 1182-14 ) вiд 21.10.99, ВВР, 1999, N 51, ст.447
N 1595-III ( 1595-14 ) вiд 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.186
N 1807-III ( 1807-14 ) вiд 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 2953-III ( 2953-14 ) вiд 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121
N 3047-III ( 3047-14 ) вiд 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194
N 362-IV ( 362-15 ) вiд 25.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст. 62
N 762-IV ( 762-15 ) вiд 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 860-IV ( 860-15 ) вiд 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
N 1294-IV ( 1294-15 ) вiд 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
N 1315-IV ( 1315-15 ) вiд 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.197
N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004, ВВР, 2005, N 3, ст.78
N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422
N 3078-IV ( 3078-15 ) вiд 15.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.74
N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005, ВВР, 2006, N 15, ст.129
N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.419
N 358-V ( 358-16 ) вiд 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.15
N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006, ВВР, 2007, N 3, ст.29
N 253-VI ( 253-17 ) вiд 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.216 }

{ У назвi та текстi Закону слова "Українська Радянська Соцiалiстична Республiка", "Українська РСР", "Уряд", "Рада Мiнiстрiв Української РСР", "Мiнiстерство зовнiшньоекономiчних зв'язкiв Української РСР", "Державне управлiння митного контролю Української РСР" та "судовому або арбiтражному" в усiх вiдмiнках замiнено вiдповiдно словами "Україна", "Кабiнет Мiнiстрiв України", "Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi України", "Державна митна служба України" та "судовому" у вiдповiдних вiдмiнках згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 }

{ У текстi Закону слова "Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi" в усiх вiдмiнках замiнено словами "Мiнiстерство економiки" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом N 1595-III ( 1595-14 ) вiд 23.03.2000 }

{ У текстi Закону слова "Мiнiстерство економiки України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом N 860-IV ( 860-15 ) вiд 22.05.2003 }

   Верховна Рада України,

   виходячи з положень Конституцiї (Основного Закону) України ( 888-09, 254к/96-ВР ), Декларацiї про державний суверенiтет України ( 55-12 ), Закону України "Про економiчну самостiйнiсть Української РСР" ( 142-12 ) та загальновизнаних мiжнародних норм i правил,

   враховуючи, що однiєю з засад реалiзацiї державного суверенiтету України є її самостiйнiсть при здiйсненнi та регулюваннi зовнiшньоекономiчних вiдносин,

   беручи до уваги зобов'язання, взятi Україною в рамках мiжнародних договорiв України та iнших угод, ( Абзац четвертий преамбули iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   бажаючи всебiчного розвитку економiчних вiдносин з iншими державами на взаємовигiднiй основi,

   маючи на метi запровадити правове регулювання всiх видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi, включаючи зовнiшню торгiвлю, економiчне, науково-технiчне спiвробiтництво, спецiалiзацiю та кооперацiю в галузi виробництва, науки i технiки, економiчнi зв'язки в галузi будiвництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та iнших банкiвських операцiй, надання рiзноманiтних послуг,

   прийняла Закон про нижченаведене:

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термiнiв

   У цьому Законi нижченаведенi термiни вживаються в такому значеннi:

   Аудит - це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству та встановленим нормативам; ( Абзац другий статтi 1 в редакцiї Закону N 90/95-ВР вiд 14.03.95 )

   Валютнi кошти - валютнi цiнностi:

   - iноземна валюта готiвкою,

   - платiжнi документи (чеки, векселi, тратти, депозитнi сертифiкати, акредитиви та iншi) в iноземнiй валютi,

   - цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, бони, векселi та iншi) в iноземнiй валютi,

   - золото та iншi дорогоцiннi метали у виглядi зливкiв, пластин та монет, а також сертифiкати, облiгацiї, варанти та iншi цiннi папери, номiнал яких виражено у золотi, дорогоцiннi каменi;

   Господарська дiяльнiсть - будь-яка дiяльнiсть, в тому числi пiдприємницька, пов'язана з виробництвом i обмiном матерiальних та нематерiальних благ, що виступають у формi товару;

   Демпiнг - ввезення на митну територiю країни iмпорту товару за цiною, нижчою вiд порiвнянної цiни на подiбний товар у країнi експорту, яке заподiює шкоду нацiональному товаровиробнику подiбного товару; ( Абзац дев'ятий статтi 1 в редакцiї Закону N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   Експорт (експорт товарiв) - продаж товарiв українськими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi iноземним суб'єктам господарської дiяльностi (у тому числi з оплатою в негрошовiй формi) з вивезенням або без вивезення цих товарiв через митний кордон України, включаючи реекспорт товарiв. При цьому термiн реекспорт (реекспорт товарiв) означає продаж iноземним суб'єктам господарської дiяльностi та вивезення за межi України товарiв, що були ранiше iмпортованi на територiю України; ( Абзац десятий статтi 1 в редакцiї Закону N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   Експорт (iмпорт) капiталу - вивезення за межi України (ввезення з-за меж України ) капiталу у будь-якiй формi (валютних коштiв, продукцiї, послуг, робiт, прав iнтелектуальної власностi та iнших немайнових прав) з метою одержання прибуткiв вiд виробничої та iнших форм господарської дiяльностi;

   Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть - дiяльнiсть суб'єктiв господарської дiяльностi України та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi, побудована на взаємовiдносинах мiж ними, що має мiсце як на територiї України, так i за її межами;

   Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) - матерiально оформлена угода двох або бiльше суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi;

   Iмпорт (iмпорт товарiв) - купiвля (у тому числi з оплатою в негрошовiй формi) українськими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi в iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi товарiв з ввезенням або без ввезення цих товарiв на територiю України, включаючи купiвлю товарiв, призначених для власного споживання установами та органiзацiями України, розташованими за її межами; ( Абзац чотирнадцятий статтi 1 в редакцiї Закону N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   Iноземна валюта:

   - валюта готiвкою, грошовi знаки (банкноти, бiлети державної скарбницi, монети), що знаходяться в обiгу i є законним платiжним засобом на територiї вiдповiдної iноземної держави, а також вилученi або тi, що вилучаються з обiгу, але пiдлягають обмiну на грошовi знаки, якi знаходяться в обiгу,

   - платiжнi документи у грошових одиницях iноземних держав та мiжнародних розрахункових одиницях,

   - кошти у грошових одиницях iноземних держав, мiжнародних розрахункових одиницях та у дiючiй на територiї України валютi з вiльною конверсiєю, якi знаходяться на рахунках та вкладах у банкiвсько-кредитних установах на територiї України та за її межами;

   Iноземнi iнвестицiї - всi види майнових та iнтелектуальних цiнностей, що вкладаються iноземними суб'єктами господарської дiяльностi в Українi, в результатi чого утворюється прибуток (доход) або досягається соцiальний ефект;

   Iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi - суб'єкти господарської дiяльностi, що мають постiйне мiсцезнаходження або постiйне мiсце проживання за межами України; ( Абзац двадцятий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Квоти (контингенти) глобальнi - квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується;

   Квоти (контингенти) груповi - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких вiн (вони) iмпортується;

   Квота експортна (iмпортна) - граничний обсяг певної категорiї товарiв, який дозволено експортувати з територiї України (iмпортувати на територiю України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартiсних одиницях;

   Квоти (контингенти) iндивiдуальнi - квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої вiн (вони) може iмпортуватись;

{ Абзац двадцять п'ятий статтi 1 виключено на пiдставi Закону N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

{ Абзац двадцять шостий статтi 1 виключено на пiдставi Закону N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

   Квоти спецiальнi - граничний обсяг iмпорту в Україну певного товару (товарiв), що є об'єктом спецiального розслiдування та/або спецiальних заходiв, який дозволено iмпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартiсних одиницях вимiру; ( Статтю 1 доповнено абзацом двадцять сьомим згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

{ Абзац двадцять восьмий статтi 1 виключено на пiдставi Закону N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

{ Абзац двадцять дев'ятий статтi 1 виключено на пiдставi Закону N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

   Лiцензiя спецiальна - належним чином оформлене право на iмпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарiв), який є об'єктом спецiального розслiдування та/або спецiальних заходiв; ( Статтю 1 доповнено абзацом тридцятим згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   Лiцензiя вiдкрита (iндивiдуальна) - дозвiл на експорт (iмпорт) товару протягом певного перiоду часу (але не менше одного мiсяця) з визначенням його загального обсягу;

   Лiцензiя генеральна - вiдкритий дозвiл на експортнi (iмпортнi) операцiї по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом перiоду дiї режиму лiцензування по цьому товару (товарах);

   Лiцензiя експортна (iмпортна) - належним чином оформлене право на експорт (iмпорт) протягом встановленого строку певних товарiв або валютних коштiв з метою iнвестицiй та кредитування;

   Лiцензiя разова (iндивiдуальна) - разовий дозвiл, що має iменний характер i видається для здiйснення кожної окремої операцiї конкретним суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi на перiод не менший, нiж той, що є необхiдним для здiйснення експортної (iмпортної) операцiї.

   Митне регулювання - регулювання питань, пов'язаних iз встановленням мит та митних зборiв, процедурами митного контролю, органiзацiєю дiяльностi органiв митного контролю України;

   Мiжнародна кооперацiя - взаємодiя двох або бiльше суб'єктiв господарської дiяльностi, серед яких хоча б один є iноземним, при якiй здiйснюється спiльна розробка або спiльне виробництво, спiльна реалiзацiя кiнцевої продукцiї та iнших товарiв на основi спецiалiзацiї у виробництвi промiжної продукцiї (деталей, вузлiв, матерiалiв, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спецiалiзацiї на окремих технологiчних стадiях (функцiях) науково-дослiдних робiт, виробництва та реалiзацiї з координацiєю вiдповiдних програм господарської дiяльностi;

   Момент здiйснення експортного (iмпортного) контракту - момент, на який здiйснено всi обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселiв (тратт) або укладення кредитних угод;

   Момент здiйснення експорту (iмпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власностi на зазначений товар, що експортується чи iмпортується, вiд продавця до покупця; ( Абзац тридцять восьмий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Моральна шкода - шкода, яку заподiяно особистим немайновим правам суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та яка призвела або може призвести до збиткiв, що мають матерiальне вираження;

   Обмежувальна дiлова практика - здiйснення iндивiдуальних або колективних заходiв, спрямованих на обмеження конкуренцiї та монополiзацiю виробництва, розподiлу, обмiну, споживання товарiв i одержання надприбуткiв;

   Переказ валютних коштiв за межi України - переказ грошових (валютних) коштiв на користь (на рахунок) iноземного суб'єкта господарської дiяльностi або у банкiвсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської дiяльностi України;

   Попереднi iмпортнi депозити - внесення суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi на безпроцентнi рахунки у банках, якi обслуговують їх на територiї України, на перiод вiд моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згiдно iз зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачi товарiв iноземними суб'єктами господарської дiяльностi на територiї України, грошових коштiв у валютi договору (контракту) в сумi, визначенiй у встановлених процентах до вартостi вiдповiдного договору (контракту); ( Абзац сорок другий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Постiйне мiсцезнаходження - мiсцезнаходження офiцiйно зареєстрованого головного органу управлiння (контори) суб'єкта господарської (зовнiшньоекономiчної) дiяльностi;

   Постiйне мiсце проживання - мiсце проживання на територiї якої-небудь держави не менше одного року фiзичної особи, яка не має постiйного мiсця проживання на територiї iнших держав i має намiр проживати на територiї цiєї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, i за умови, що таке проживання не є наслiдком виконання цiєю особою службових обов'язкiв або зобов'язань за договором (контрактом);

   Представництво iноземного суб'єкта господарської дiяльностi - установа або особа, яка представляє iнтереси iноземного суб'єкта господарської дiяльностi в Українi i має на це належним чином оформленi вiдповiднi повноваження;

   Спецiальна економiчна зона - територiя, в межах якої вiдповiдним законом України встановлюється i дiє спецiальний правовий режим господарської дiяльностi та спецiальний порядок застосування i дiї законодавства України;

   Спiльна пiдприємницька (господарська) дiяльнiсть - дiяльнiсть, що базується на спiвробiтництвi мiж суб'єктами господарської дiяльностi України та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi i на спiльному розподiлi результатiв та ризикiв вiд її здiйснення;

   Спiльнi пiдприємства - пiдприємства, якi базуються на спiльному капiталi суб'єктiв господарської дiяльностi України та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi, на спiльному управлiннi та на спiльному розподiлi результатiв та ризикiв; ( Абзац сорок восьмий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Товар - будь-яка продукцiя, послуги, роботи, права iнтелектуальної власностi та iншi немайновi права, призначенi для продажу (оплатної передачi);

   Товарна група - група однорiдних товарiв за гармонiзованою системою опису та кодування товарiв;

   Транзит товарiв - перемiщення товарiв, вироблених за межами України, через територiю України без будь-якого використання цих товарiв на зазначенiй територiї;

   Упущена вигода - доход або прибуток, який мiг би одержати суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi в разi здiйснення зовнiшньоекономiчної операцiї i який вiн не одержав внаслiдок дiї обставин, що не залежать вiд нього, якщо розмiр його передбачуваного доходу або прибутку можна обгрунтувати.

Стаття 2. Принципи зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Суб'єкти господарської дiяльностi України та iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi керуються такими принципами:

   Принципом суверенiтету народу України у здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що полягає у:

   - виключному правi народу України самостiйно та незалежно здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територiї України, керуючись законами, що дiють на територiї України;

   - обов'язку України неухильно виконувати всi договори i зобов'язання України в галузi мiжнародних економiчних вiдносин;

   Принципом свободи зовнiшньоекономiчного пiдприємництва, що полягає у:

   - правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi добровiльно вступати у зовнiшньоекономiчнi зв'язки;

   - правi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснювати її в будь-яких формах, якi прямо не забороненi чинними законами України;

   - обов'язку додержувати при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi порядку, встановленого законами України;

   - виключному правi власностi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi на всi одержанi ними результати зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   Принципом юридичної рiвностi i недискримiнацiї, що полягає у:

   - рiвностi перед законом всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, незалежно вiд форм власностi, в тому числi держави, при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   - заборонi будь-яких, крiм передбачених цим Законом, дiй держави, результатом яких є обмеження прав i дискримiнацiя суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi за формами власностi, мiсцем розташування та iншими ознаками;

   - неприпустимостi обмежувальної дiяльностi з боку будь-яких її суб'єктiв, крiм випадкiв, передбачених цим Законом;

   Принципом верховенства закону, що полягає у:

   - регулюваннi зовнiшньоекономiчної дiяльностi тiльки законами України;

   - заборонi застосування пiдзаконних актiв та актiв управлiння мiсцевих органiв, що у будь-який спосiб створюють для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi умови менш сприятливi, нiж тi, якi встановленi законами України;

   Принципом захисту iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який полягає у тому, що Україна як держава:

   - забезпечує рiвний захист iнтересiв всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi на її територiї згiдно з законами України;

   - здiйснює рiвний захист всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України за межами України згiдно з нормами мiжнародного права;

   - здiйснює захист державних iнтересiв України як на її територiї, так i за її межами лише вiдповiдно до законiв України, умов пiдписаних нею мiжнародних договорiв та норм мiжнародного права;

   Принципом еквiвалентностi обмiну, неприпустимостi демпiнгу при ввезеннi та вивезеннi товарiв.

Стаття 3. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi є:

   - фiзичнi особи - громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi мають цивiльну правоздатнiсть i дiєздатнiсть згiдно з законами України i постiйно проживають на територiї України; ( Абзац другий частини першої статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   - юридичнi особи, зареєстрованi як такi в Українi i якi мають постiйне мiсцезнаходження на територiї України (пiдприємства, органiзацiї та об'єднання всiх видiв, включаючи акцiонернi та iншi види господарських товариств, асоцiацiї, спiлки, концерни, консорцiуми, торговельнi доми, посередницькi та консультацiйнi фiрми, кооперативи, кредитно-фiнансовi установи, мiжнароднi об'єднання, органiзацiї та iншi), в тому числi юридичнi особи, майно та/або капiтал яких є повнiстю у власностi iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi;

   - об'єднання фiзичних, юридичних, фiзичних i юридичних осiб, якi не є юридичними особами згiдно з законами України, але якi мають постiйне мiсцезнаходження на територiї України i яким цивiльно-правовими законами України не заборонено здiйснювати господарську дiяльнiсть;

   - структурнi одиницi iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi, якi не є юридичними особами згiдно з законами України (фiлiї, вiддiлення, тощо), але мають постiйне мiсцезнаходження на територiї України; ( Абзац п'ятий частини першої статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   - спiльнi пiдприємства за участю суб'єктiв господарської дiяльностi України та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi, зареєстрованi як такi в Українi i якi мають постiйне мiсцезнаходження на територiї України;

   - iншi суб'єкти господарської дiяльностi, передбаченi законами України.

   Україна в особi її органiв, мiсцевi органи влади i управлiння в особi створених ними зовнiшньоекономiчних органiзацiй, якi беруть участь у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi, а також iншi держави, якi беруть участь у господарськiй дiяльностi на територiї України, дiють як юридичнi особи згiдно з частиною четвертою статтi 2 цього Закону i законами України.

Стаття 4. Види зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   До видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi здiйснюють в Українi суб'єкти цiєї дiяльностi, належать:

   - експорт та iмпорт товарiв, капiталiв та робочої сили;

   - надання суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi України послуг iноземним суб'єктам господарської дiяльностi, в тому числi: виробничих, транспортно-експедицiйних, страхових, консультацiйних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнацiйних, управлiнських, облiкових, аудиторських, юридичних, туристських та iнших, що прямо i виключно не забороненi законами України; надання вищезазначених послуг iноземними суб'єктами господарської дiяльностi суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi України;

   - наукова, науково-технiчна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та iнша кооперацiя з iноземними суб'єктами господарської дiяльностi; навчання та пiдготовка спецiалiстiв на комерцiйнiй основi;

   - мiжнароднi фiнансовi операцiї та операцiї з цiнними паперами у випадках, передбачених законами України;

   - кредитнi та розрахунковi операцiї мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi; створення суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi банкiвських, кредитних та страхових установ за межами України; створення iноземними суб'єктами господарської дiяльностi зазначених установ на територiї України у випадках, передбачених законами України;

   - спiльна пiдприємницька дiяльнiсть мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi, що включає створення спiльних пiдприємств рiзних видiв i форм, проведення спiльних господарських операцiй та спiльне володiння майном як на територiї України, так i за її межами;

   - пiдприємницька дiяльнiсть на територiї України, пов'язана з наданням лiцензiй, патентiв, ноу-хау, торговельних марок та iнших нематерiальних об'єктiв власностi з боку iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi; аналогiчна дiяльнiсть суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за межами України;

   - органiзацiя та здiйснення дiяльностi в галузi проведення виставок, аукцiонiв, торгiв, конференцiй, симпозiумiв, семiнарiв та iнших подiбних заходiв, що здiйснюються на комерцiйнiй основi, за участю суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi; органiзацiя та здiйснення оптової, консигнацiйної та роздрiбної торгiвлi на територiї України за iноземну валюту у передбачених законами України випадках;

   - товарообмiннi (бартернi) операцiї та iнша дiяльнiсть, побудована на формах зустрiчної торгiвлi мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi;

   - оренднi, в тому числi лiзинговi, операцiї мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi;

   - операцiї по придбанню, продажу та обмiну валюти на валютних аукцiонах, валютних бiржах та на мiжбанкiвському валютному ринку;

   - роботи на контрактнiй основi фiзичних осiб України з iноземними суб'єктами господарської дiяльностi як на територiї України, так i за її межами; роботи iноземних фiзичних осiб на контрактнiй оплатнiй основi з суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi як на територiї України, так i за її межами;

   - iншi види зовнiшньоекономiчної дiяльностi, не забороненi прямо i у виключнiй формi законами України.

   Посередницькi операцiї, при здiйсненнi яких право власностi на товар не переходить до посередника (на пiдставi комiсiйних, агентських договорiв, договорiв доручення та iнших), здiйснюються без обмежень.

Стаття 5. Право на здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають рiвне право здiйснювати будь-якi її види, прямо не забороненi законами України, незалежно вiд форм власностi та iнших ознак.

   Фiзичнi особи мають право здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть з моменту набуття ними цивiльної дiєздатностi згiдно з законами України. Фiзичнi особи, якi мають постiйне мiсце проживання на територiї України, мають зазначене право, якщо вони зареєстрованi як пiдприємцi згiдно з Законом України "Про пiдприємництво" ( 698-12 ). Фiзичнi особи, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської дiяльностi за законом держави, в якiй вони мають постiйне мiсце проживання або громадянами якої вони є. Юридичнi особи мають право здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть вiдповiдно до їх статутних документiв з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

{ Частина третя статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина четверта статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина п'ята статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина шоста статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина сьома статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина восьма статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

{ Частина дев'ята статтi 5 втратила чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

   Втручання державних органiв у зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть її суб'єктiв у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числi i шляхом видання пiдзаконних актiв, якi створюють для її здiйснення умови гiршi вiд встановлених в цьому Законi, є обмеженням права здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi i як таке забороняється.

   До суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi може бути застосовано санкцiю у виглядi тимчасового зупинення права здiйснення такої дiяльностi у випадках порушення чинних законiв України, що стосуються цiєї дiяльностi, згiдно iз статтею 37 цього Закону.

   Нiякi положення цiєї статтi не можуть тлумачитись як заборона фiзичним, юридичним особам та iншим суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснювати мiж собою будь-якi вiдносини, якi не пiдпадають пiд визначення зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який одержав вiд цiєї дiяльностi у власнiсть кошти, майно, майновi i немайновi права та iншi результати, має право володiти, користуватися i розпоряджатися ними за своїм розсудом.

   Вилучення результатiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi у власника у будь-якiй оплатнiй або неоплатнiй формi без його згоди забороняється, за винятком випадкiв, передбачених законами України.

   Здiйснення видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначених у статтi 4, за межами України пiдлягає регулюванню також законами вiдповiдних держав.

   Всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi України мають право вiдкривати свої представництва на територiї iнших держав згiдно з законами цих держав.

   Всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право на участь у мiжнародних неурядових економiчних органiзацiях.

   Iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi, що здiйснюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть на територiї України, мають право на вiдкриття своїх представництв на територiї України. Акредитацiю фiлiй i представництв iноземних банкiв здiйснює Нацiональний банк України вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" ( 2121-14 ). Реєстрацiю представництв iнших iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi здiйснює центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики протягом шiстдесяти робочих днiв з дня подання iноземним суб'єктом господарської дiяльностi документiв на реєстрацiю. Для реєстрацiї представництва iноземного суб'єкта господарської дiяльностi на територiї України необхiдно подати: { Абзац перший частини вiсiмнадцятої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 358-V ( 358-16 ) вiд 16.11.2006 }

   - заяву з проханням про реєстрацiю представництва, яка складається у довiльнiй формi;

   - виписку з торговельного (банкiвського) реєстру країни, де iноземний суб'єкт господарської дiяльностi має офiцiйно зареєстровану контору;

   - довiдку вiд банкiвської установи, в якiй офiцiйно вiдкрито рахунок подавця;

   - довiренiсть на здiйснення представницьких функцiй, оформлену згiдно з законом країни, де офiцiйно зареєстровано контору iноземного суб'єкта господарської дiяльностi.

   Документи, зазначенi вище, мають бути нотарiально засвiдченi за мiсцем їх видачi i легалiзованi належним чином в консульських установах, якi представляють Україну, якщо мiжнародними договорами України не передбачено iнше. За реєстрацiю представництв iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi з них стягується плата у розмiрi, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України i який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цiєю реєстрацiєю.

   У разi вiдмови центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики зареєструвати представництво iноземного суб'єкта господарської дiяльностi або неприйняття рiшення з цього питання у встановлений шiстдесятиденний строк iноземний суб'єкт господарської дiяльностi може оскаржити таку вiдмову в судових органах України.

   Забороняється вимагати вiд iноземного суб'єкта господарської дiяльностi повторної реєстрацiї (перереєстрацiї) ранiше зареєстрованого представництва на територiї України.

   У разi змiни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення iноземного суб'єкта господарської дiяльностi неплатоспроможним або банкрутом його представництво на територiї України зобов'язане повiдомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики у семиденний строк.

   Господарська, в тому числi зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi на територiї України, регулюється законами України щодо порядку здiйснення iноземними особами господарської дiяльностi на територiї України. У разi, якщо зазначена дiяльнiсть пов'язана з iноземними iнвестицiями, вона регулюється вiдповiдними законами України.

Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та право, що застосовується до них

   Суб'єкти, якi є сторонами зовнiшньоекономiчного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) вiдповiдно до цього та iнших законiв України та/або закону мiсця укладання договору (контракту). Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) складається вiдповiдно до цього та iнших законiв України з урахуванням мiжнародних договорiв України. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi при складаннi тексту зовнiшньоекономiчного договору (контракту) мають право використовувати вiдомi мiжнароднi звичаї, рекомендацiї мiжнародних органiв та органiзацiй, якщо це не заборонено прямо та у виключнiй формi цим та iншими законами України.

   Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) укладається суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi або його представником у простiй письмовiй формi, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнiшньоекономiчного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документiв, договорiв та iнших пiдстав, якi не суперечать цьому Закону. Дiї, якi здiйснюються вiд iменi iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, уповноваженим на це належним чином, вважаються дiями цього iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi. ( Частина друга статтi 6 в редакцiї Закону N 1182-XIV ( 1182-14 ) вiд 21.10.99 )

   Для пiдписання зовнiшньоекономiчного договору (контракту) суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi не потрiбен дозвiл будь-якого органу державної влади, управлiння або вищестоящої органiзацiї, за винятком випадкiв, передбачених законами України.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право укладати будь-якi види зовнiшньоекономiчних договорiв (контрактiв), крiм тих, якi прямо та у виключнiй формi забороненi законами України.

   Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) може бути визнано недiйсним у судовому порядку, якщо вiн не вiдповiдає вимогам законiв України або мiжнародних договорiв України.

( Частину шосту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину сьому статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину восьму статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину дев'яту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину десяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину одинадцяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину дванадцяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину тринадцяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину чотирнадцяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Частину п'ятнадцяту статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2709-IV ( 2709-15 ) вiд 23.06.2005 )

( Зупинено дiю останньої частини статтi 6 з 01.01.93 згiдно з Декретом N 6-92 вiд 9.12.92; дiю частини вiдновлено в зв'язку з втратою чинностi Декрету N 6-92 на пiдставi Закону N 3898-12 вiд 01.02.94 ) Товарообмiннi (бартернi) операцiї суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що здiйснюються без розрахункiв через банки, пiдлягають лiцензуванню центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики у порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.

( Офiцiйне тлумачення положень частини другої статтi 6 див. в Рiшеннi Конституцiйного Суду N 16-рп/98 ( v016p710-98 ) вiд 26.11.98 )

Роздiл II
РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Стаття 7. Основи регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi здiйснюється згiдно з принципами, визначеними у статтi 2 цього Закону, з метою:

   - забезпечення збалансованостi економiки та рiвноваги внутрiшнього ринку України;

   - стимулювання прогресивних структурних змiн в економiцi, в тому числi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України;

   - створення найбiльш сприятливих умов для залучення економiки України в систему свiтового подiлу працi та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубiжних країн.

   Регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi здiйснюється:

   - Україною як державою в особi її органiв в межах їх компетенцiї;

   - недержавними органами управлiння економiкою (товарними, фондовими, валютними бiржами, торговельними палатами, асоцiацiями, спiлками та iншими органiзацiями координацiйного типу), що дiють на пiдставi їх статутних документiв;

   - самими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi на пiдставi вiдповiдних координацiйних угод, що укладаються мiж ними.

   Регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi здiйснюється за допомогою:

   - законiв України;

   - передбачених в законах України актiв тарифного i нетарифного регулювання, якi видаються державними органами України в межах їх компетенцiї;

   - економiчних заходiв оперативного регулювання (валютно-фiнансового, кредитного та iншого) в межах законiв України;

   - рiшень недержавних органiв управлiння економiкою, якi приймаються за їх статутними документами в межах законiв України;

   - угод, що укладаються мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi i якi не суперечать законам України.

   Забороняється регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi прямо не передбаченими у цiй частинi актами i дiями державних i недержавних органiв.

   На територiї України згiдно з цим Законом запроваджуються такi правовi режими для iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi:

   - нацiональний режим, який означає, що iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi мають обсяг прав та обов'язкiв не менший, нiж суб'єкти господарської дiяльностi України. Нацiональний режим застосовується щодо всiх видiв господарської дiяльностi iноземних суб'єктiв цiєї дiяльностi, пов'язаної з їх iнвестицiями на територiї України, а також щодо експортно-iмпортних операцiй iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi тих країн, якi входять разом з Україною до економiчних союзiв;

   - режим найбiльшого сприяння, який означає, що iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi мають обсяг прав, преференцiй та пiльг щодо мит, податкiв та зборiв, якими користується та/або буде користуватися iноземний суб'єкт господарської дiяльностi будь-якої iншої держави, якiй надано згаданий режим, за винятком випадкiв, коли зазначенi мита, податки, збори та пiльги по них встановлюються в рамках спецiального режиму, визначеного нижче. Режим найбiльшого сприяння надається на основi взаємної угоди суб'єктам господарської дiяльностi iнших держав згiдно з вiдповiдними договорами України та застосовується у сферi зовнiшньої торгiвлi;

   - спецiальний режим, який застосовується до територiй спецiальних економiчних зон згiдно iз статтею 24 цього Закону, а також до територiй митних союзiв, до яких входить Україна, i в разi встановлення будь-якого спецiального режиму згiдно з мiжнародними договорами за участю України вiдповiдно до статтi 25 цього Закону.

   В Українi згiдно з цим Законом запроваджуються такi правовi режими для товарiв, що iмпортуються з держав - членiв Свiтової органiзацiї торгiвлi (далi - СОТ):

   нацiональний режим, який означає, що стосовно iмпортованих товарiв походженням з держав - членiв СОТ надається режим не менш сприятливий, нiж для аналогiчних товарiв українського походження щодо податкiв, зборiв, встановлюваних законами та iншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрiшнього продажу, пропозицiї до продажу, купiвлi, транспортування, розподiлу або використання товарiв, а також правил внутрiшнього кiлькiсного регулювання, якi встановлюють вимоги щодо змiшування, переробки або використання товарiв у певних кiлькостях чи пропорцiях;

   режим найбiльшого сприяння, який стосується мит, митних зборiв, методiв стягнення таких мита i зборiв, правил i формальностей у зв'язку з iмпортом i означає, що будь-яка перевага, сприяння, привiлей чи iмунiтет, якi надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повиннi негайно i безумовно надаватися аналогiчному товару, який походить з територiї держав - членiв СОТ або держав, з якими укладено двостороннi або регiональнi угоди щодо режиму найбiльшого сприяння.

{ Статтю 7 доповнено частиною згiдно iз Законом N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

   Виключення щодо режиму найбiльшого сприяння в формi преференцiй можуть бути зробленi для товарiв, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вiльну торгiвлю або митний союз чи промiжнi угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вiльної торгiвлi або митних союзiв у межах розумного перiоду часу (10 рокiв), чи угоди про прикордонну торгiвлю та застосування генеральної системи преференцiй.

{ Статтю 7 доповнено частиною згiдно iз Законом N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

Стаття 8. Державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Україна самостiйно формує систему та структуру державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi на її територiї.

   Державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi має забезпечувати:

   - захист економiчних iнтересiв України та законних iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   - створення рiвних можливостей для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi розвивати всi види пiдприємницької дiяльностi незалежно вiд форм власностi та всi напрями використання доходiв i здiйснення iнвестицiй;

   - заохочення конкуренцiї та лiквiдацiю монополiзму в сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть суб'єктiв цiєї дiяльностi, за винятком випадкiв, коли таке втручання здiйснюється згiдно з цим та iншими законами України.

Стаття 9. Органи державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Найвищим органом, що здiйснює державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, є Верховна Рада України. До компетенцiї Верховної Ради України належать:

   - прийняття, змiна та скасування законiв, що стосуються зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   - затвердження головних напрямiв зовнiшньоекономiчної полiтики України;

   - розгляд, затвердження та змiна структури органiв державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   - укладання мiжнародних договорiв України вiдповiдно до законiв України про мiжнароднi договори України та приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть з правилами, встановленими цими договорами;

   - ( Зупинено дiю абзацу шостого частини першої статтi 9 у частинi затвердження нормативiв обов'язкового розподiлу валютної виручки державi та мiсцевим Радам народних депутатiв згiдно з Декретом N 15-93 вiд 19.02.93 ) затвердження нормативiв обов'язкового розподiлу валютної виручки державi та мiсцевим Радам народних депутатiв України, ставок та умов оподаткування, митного тарифу, митних зборiв та митних процедур України при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

   - встановлення спецiальних режимiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi на територiї України вiдповiдно до статей 24, 25 цього Закону;

   - затвердження спискiв товарiв, експорт та iмпорт яких забороняється згiдно iз статтями 16, 17 цього Закону. { Абзац восьмий частини першої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

   Кабiнет Мiнiстрiв України:

   - вживає заходiв до здiйснення зовнiшньоекономiчної полiтики України вiдповiдно до законiв України;

   - здiйснює координацiю дiяльностi мiнiстерств, державних комiтетiв та вiдомств України по регулюванню зовнiшньоекономiчної дiяльностi; координує роботу торговельних представництв України в iноземних державах;

   - приймає нормативнi акти управлiння з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi у випадках, передбачених законами України;

   - проводить переговори i укладає мiжурядовi договори України з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi у випадках, передбачених законами України про мiжнароднi договори України, забезпечує виконання мiжнародних договорiв України з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi всiма державними органами управлiння, пiдпорядкованими Кабiнету Мiнiстрiв України, та залучає до їх виконання iншi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi на договiрних засадах;

   - вiдповiдно до своєї компетенцiї, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозицiї про систему мiнiстерств, державних комiтетiв i вiдомств - органiв оперативного державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України, якi вiн має згiдно з законами України;

   - забезпечує складання платiжного балансу, зведеного валютного плану України;

   - здiйснює заходи щодо забезпечення рацiонального використання коштiв Державного валютного фонду України;

   - забезпечує виконання рiшень Ради Безпеки Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi. ( Частину другу статтi 9 доповнено абзацом згiдно iз Законом N 362-IV ( 362-15 ) вiд 25.12.2002 )

   Нацiональний банк України:

   - здiйснює зберiгання i використання золотовалютного резерву України та iнших державних коштовностей, якi забезпечують платоспроможнiсть України;

   - представляє iнтереси України у вiдносинах з центральними банками iнших держав, мiжнародними банками та iншими фiнансово-кредитними установами та укладає вiдповiднi мiжбанкiвськi угоди;

   - регулює курс нацiональної валюти України до грошових одиниць iнших держав;

   - здiйснює облiк i розрахунки по наданих i одержаних державних кредитах i позиках, провадить операцiї з централiзованими валютними ресурсами, якi видiляються з Державного валютного фонду України у розпорядження Нацiонального банку України;

   - ( Дiю абзацу шостого частини третьої статтi 9 зупинено згiдно з Декретом N 25-93 вiд 17.03.93 ) виступає гарантом кредитiв, що надаються суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi iноземними банками, фiнансовими та iншими мiжнародними органiзацiями пiд заставу Державного валютного фонду та iншого державного майна України; ( Частину третю статтi 9 доповнено абзацом шостим згiдно iз Законом N 2139-12 вiд 19.02.92 )

   - здiйснює iншi функцiї вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" ( 872-12 ) та iнших законiв України. Нацiональний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцiй банку для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України.

   Центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики:

   - забезпечує проведення єдиної зовнiшньоекономiчної полiтики при здiйсненнi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi виходу на зовнiшнiй ринок, координацiю їх зовнiшньоекономiчної дiяльностi, в тому числi вiдповiдно до мiжнародних договорiв України;

   - здiйснює контроль за додержанням всiма суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi чинних законiв України та умов мiжнародних договорiв України;

{ Абзац четвертий частини четвертої статтi 9 втратив чиннiсть на пiдставi Закону N 139-V ( 139-16 ) вiд 14.09.2006 }

   - проводить антидемпiнговi, антисубсидицiйнi та спецiальнi розслiдування у порядку, визначеному законами України; ( Частину четверту статтi 9 доповнено абзацом п'ятим згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   - виконує iншi функцiї вiдповiдно до законiв України i Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики.

   Державна митна служба України:

   - здiйснює митний контроль в Українi згiдно з чинними законами України.

   Антимонопольний комiтет України:

   - здiйснює контроль за додержанням суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi законодавства про захист економiчної конкуренцiї.

( Статтю 9 доповнено частиною шостою згiдно iз Законом N 82/95-ВР вiд 02.03.95, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1294-IV ( 1294-15 ) вiд 20.11.2003 )

   Мiжвiдомча комiсiя з мiжнародної торгiвлi:

   - здiйснює оперативне державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в Українi вiдповiдно до законодавства України;

   - приймає рiшення про порушення i проведення антидемпiнгових, антисубсидицiйних або спецiальних розслiдувань та застосування вiдповiдно антидемпiнгових, компенсацiйних або спецiальних заходiв.

( Статтю 9 доповнено частиною сьомою згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

Стаття 10. Органи мiсцевого управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю

   До органiв мiсцевого управлiння зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю належать:

   - мiсцевi Ради народних депутатiв України та їх виконавчi i розпорядчi органи;

   - територiальнi пiдроздiли (вiддiлення) органiв державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi України.

   Компетенцiя органiв мiсцевого самоврядування та їх виконавчих органiв визначається цим Законом та Законом України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" ( 280/97-ВР ). Нормативнi акти органiв мiсцевого самоврядування та їх виконавчих органiв стосовно регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi приймаються тiльки у випадках, прямо передбачених законами України. Органи мiсцевого самоврядування та їх виконавчi органи дiють як суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi лише через створенi ними зовнiшньоекономiчнi комерцiйнi органiзацiї, якi мають статус юридичної особи України. ( Частина друга статтi 10 в редакцiї Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Органи державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi України можуть створювати свої територiальнi пiдроздiли (вiддiлення), якщо це випливає з їх компетенцiї, яка визначається законами України та положеннями про цi органи.

   Зазначенi органи територiального регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi створюються за погодженням з вiдповiдними мiсцевими Радами народних депутатiв України та в межах загального лiмiту бюджетних коштiв, що видiляються на утримання вiдповiдних органiв державного регулювання України. Дiї зазначених пiдроздiлiв (вiддiлень) не повиннi суперечити нормативним актам мiсцевих Рад народних депутатiв України, за винятком випадкiв, коли такi дiї передбаченi або випливають iз законiв України.

Стаття 11. Принципи оподаткування при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Оподаткування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України здiйснюється за такими принципами:

   - Україна самостiйно встановлює i скасовує податки i пiльги для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України;

   - ставки податкiв встановлюються i скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України;

   - рiвень оподаткування встановлюється виходячи з необхiдностi досягнення та пiдтримання самоокупностi i самофiнансування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та з метою бездефiцитностi платiжного балансу України;

   - стабiльнiсть кiлькостi видiв i розмiр податкiв гарантуються державою на строк не менш як 5 рокiв;

   - забороняється встановлювати iншi податки, крiм тих, що затвердженi Верховною Радою України;

   - ставки податкiв є однаковими для всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та визначаються за товарною ознакою: для одного i того ж товару дiє єдина ставка податку;

   - заохочення експорту готової продукцiї.

( Частину другу статтi 11 виключено на пiдставi Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

( Частину третю статтi 11 виключено на пiдставi Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

( Частину четверту статтi 11 виключено на пiдставi Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт i iмпорт та режиму лiцензування i квотування експорту вiдповiдно до статтi 16 цього Закону, за винятком випадкiв встановлення режиму лiцензування i квотування як заходу у вiдповiдь на дискримiнацiйнi дiї iнших держав згiдно iз статтею 16 цього Закону та в разi застосування санкцiй згiдно iз статтею 37 цього Закону при порушеннi суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi встановлених правил цiєї дiяльностi.

Стаття 12. ( Дiю статтi 12 зупинено згiдно з Декретом N 15-93 вiд 19.02.93 ) Обов'язковий розподiл виручки вiд зовнiшньо- економiчної дiяльностi в iноземнiй валютi

( Дiю частини першої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) На територiї України запроваджується обов'язковий розподiл виручки в iноземнiй валютi вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi мiж валютними фондами суб'єктiв цiєї дiяльностi та Державним валютним фондом України i валютними фондами мiсцевих Рад народних депутатiв України.

( Дiю частини другої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) Обов'язковому розподiлу пiдлягає виручка в iноземнiй валютi вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi мають постiйне мiсцезнаходження або постiйне мiсце проживання на територiї України.

( Дiю частини третьої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначенi в цiй статтi, зобов'язанi передавати частину вiд загальної суми виручки в iноземнiй валютi, одержаної ними в результатi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, за стабiльними п'ятирiчними нормативами, що встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабiнету Мiнiстрiв України залежно вiд виду експортного товару i є однаковими для всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi незалежно вiд форм власностi i органiзацiї господарювання.

   В разi, якщо територiя, на якiй суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi має постiйне мiсцезнаходження або постiйне мiсце проживання, пiдпорядкована кiльком мiсцевим Радам народних депутатiв, суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi передає 2/3 вiд тiєї суми, що призначена для розподiлу, у валютний фонд мiсцевої Ради народних депутатiв базового рiвня i 1/3 - у валютний фонд вищестоящої мiсцевої Ради народних депутатiв України.

( Дiю частини п'ятої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) За кошти, якi передаються у Державний валютний фонд України, валютнi фонди мiсцевих Рад народних депутатiв України, суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi одержують з вiдповiдного бюджету компенсацiю у дiючiй на територiї України валютi за спецiально встановленим Нацiональним банком України курсом, який дiє на момент надходження валютних коштiв на рахунок суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

( Дiю частини шостої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) Обов'язковий розподiл виручки в iноземнiй валютi здiйснюється банкiвськими установами, в яких суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають валютнi рахунки, шляхом вiдповiдного переказу сум, зазначених у частинi третiй цiєї статтi, з валютного рахунку суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi та одночасного зарахування на розрахунковий рахунок цього суб'єкта сум у дiючiй на територiї України валютi, еквiвалентних сумi переказаної iноземної валюти. Моментом здiйснення розподiлу є дата, вказана у платiжному документi про переказ сум в iноземнiй валютi до Нацiонального банку України, або (в разi його доручення) банку для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, або банку, в якому вiдкрито валютний рахунок мiсцевої Ради народних депутатiв.

( Дiю частини сьомої статтi 12 зупинено на 1992 рiк згiдно з Постановою ВР N 2489-12 вiд 23.06.92 ) Обов'язковий розподiл виручки в iноземнiй валютi має здiйснюватись протягом 30 робочих днiв з моменту надходження коштiв в iноземнiй валютi до вiдповiдної банкiвської установи. В разi непереказу у зазначений строк грошового еквiваленту у дiючiй на територiї України валютi вiд Нацiонального банку України або (в разi його доручення) банку для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, або банку, в якому знаходиться валютний рахунок вiдповiдної мiсцевої Ради народних депутатiв, до банку, що обслуговує суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi, обов'язковий розподiл виручки в iноземнiй валютi не здiйснюється, а держава або вiдповiдна мiсцева Рада народних депутатiв втрачає право на одержання вiдповiдних сум в iноземнiй валютi.

   Порядок здiйснення операцiй по обов'язковому розподiлу виручки в iноземнiй валютi визначається положенням, яке затверджує Нацiональний банк України.

   Частину виручки в iноземнiй валютi, яка пiдлягає передачi за обов'язковим розподiлом, суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi передають тiльки у Державний валютний фонд України. Iншi держави не можуть запроваджувати на територiї України передачу до бюджетiв чи валютних фондiв цих держав частини виручки в iноземнiй валютi та/або вiдрахування в iноземнiй валютi, якi є обов'язковими для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначених в цiй статтi.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначенi в цiй статтi, мають право провадити продаж iноземної валюти iншим державам тiльки на пiдставi вiдповiдних цивiльно-правових договорiв (контрактiв), укладених згiдно з законами України, в яких зазначенi держави виступають як суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначенi в цiй статтi, не мають права здiйснювати обов'язковий розподiл або вiдрахування в iноземнiй валютi на пiдставi актiв законодавства iнших держав.

   Створення на територiї України iнших валютних фондiв, крiм Державного валютного фонду України та валютних фондiв мiсцевих Рад народних депутатiв України, до яких суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi зобов'язанi передавати частину виручки в iноземнiй валютi, без їх згоди, оформленої належним чином, забороняється. Україна провадить розрахунки в iноземнiй валютi з Союзом РСР та iншими державами згiдно з вiдповiдними угодами (договорами) України через Нацiональний банк України або (в разi його доручення) через банк для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України в межах Державного валютного фонду України. Iншi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiд України не несуть зобов'язань за зазначеними розрахунками.

Стаття 13. Принципи митного регулювання при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Україна самостiйно здiйснює митне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi на своїй територiї. Митну полiтику України визначає Верховна Рада України.

   Митне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснюється згiдно з цим Законом, Митним кодексом України ( 92-15 ), законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) та мiжнародними договорами України. ( Частина друга статтi 13 в редакцiї Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Територiя України становить єдиний митний простiр, на якому дiють митнi правила України, з додержанням зобов'язань, що випливають з мiжнародних договорiв України. ( Частина третя статтi 13 в редакцiї Закону N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

( Зупинено дiю частини четвертої статтi 13 в частинi встановлення ставок вивiзного мита Єдиним митним тарифом України згiдно з Декретом N 4-93 вiд 11.01.93 ) Єдиний митний тариф України визначається згiдно з вiдповiдним законом України та мiжреспублiканськими договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдинiй митнiй територiї України оподаткування митом предметiв, що ввозяться на територiю України або вивозяться з неї, або перемiщуються транзитом по її територiї. Ставки Єдиного митного тарифу України мають бути єдиними для всiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi незалежно вiд форм власностi, органiзацiї господарської дiяльностi i територiального розташування, за винятком випадкiв, передбачених законами України та її мiжнародними договорами. Митний контроль та митне оподаткування на територiї спецiальних економiчних зон регулюються спецiальними законами України та мiжнародними договорами, якi встановлюють спецiальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

   До суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi), якi провадять демпiнг, а також тих держав, якi застосовують щодо України дискримiнацiйнi дiї, можуть вживатися митнi заходи, передбаченi статтями 29, 31 та 37 цього Закону.

( Зупинено дiю частини сьомої статтi 13 згiдно з Декретом N 4-93 вiд 11.01.93 ) Митнi правила України, якi повиннi включати порядок декларування товарiв, сплати мит та митних зборiв, надання митних пiльг та iншi умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання. Єдиний митний тариф України та митнi правила України мають бути офiцiйно опублiкованi у загальнодоступних засобах масової iнформацiї не пiзнiш як за 45 днiв до дати введення їх у дiю. В разi, якщо зазначенi документи не будуть офiцiйно опублiкованi, вони чинностi не набирають. Якщо зазначенi документи будуть опублiкованi пiзнiше як за 45 днiв до введення їх у дiю, датою набрання чинностi буде вважатися 46-й день з моменту офiцiйної публiкацiї. Офiцiйною публiкацiєю вважається публiкацiя в перiодичному офiцiйному виданнi Верховної Ради України або Кабiнету Мiнiстрiв України. Датою офiцiйної публiкацiї вважається дата фактичного виходу в свiт вiдповiдного номера цього видання.

   Україна як держава несе вiдповiдальнiсть за дiї своїх митних органiв згiдно iз статтею 34 цього Закону.

Стаття 14. Ведення розрахункiв та кредитування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi мають право:

   - самостiйно визначати форму розрахункiв по зовнiшньоекономiчних операцiях з-помiж тих, що не суперечать законам України та вiдповiдають мiжнародним правилам;

   - безпосередньо брати i надавати комерцiйнi кредити за рахунок власних коштiв у дiючiй на територiї України валютi та в iноземнiй валютi як у межах, так i за межами України, самостiйно приймати рiшення у зазначених питаннях;

   - вiльно обирати банкiвсько-кредитнi установи, якi будуть вести їх валютнi рахунки та розрахунки з iноземними суб'єктами господарської дiяльностi, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законiв України.

   Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснюється на територiї України банком для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України i уповноваженими комерцiйними банкiвськими та кредитними установами, а також iноземними i мiжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на територiї України.

   Кредитування зовнiшньоекономiчних операцiй у дiючiй на територiї України валютi та в iноземнiй валютi здiйснюється на основi домовленостi та на умовах, погоджених мiж кредиторами та одержувачами кредитiв у кредитних угодах (договорах).

   Розрахунковi кредити банкiв, якi видаються суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi за спецiальним кредитним (позичковим) рахунком у дiючiй на територiї України валютi для покриття коштiв, що тимчасово вилучаються з обiгу, забезпечуються товарно-матерiальними цiнностями, розрахунковими, транспортними та/або товаросупровiдними документами. Всi iншi кредити, крiм розрахункових, забезпечуються майном, що належить на правi власностi боржнику, та/або його немайновими правами.

   Державне кредитування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та гарантування державою комерцiйних кредитiв, що надаються цим суб'єктам, в Українi здiйснюються через банк для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України та iншi уповноваженi банки.

   Умови державного кредитування та гарантування державою комерцiйних кредитiв визначаються кредитними угодами (договорами), що укладаються мiж вiдповiдними суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та банком для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України.

   Рiшення про надання державних кредитiв та гарантiй приймається банком для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України в межах лiмiтiв державного кредитування зовнiшньоекономiчної дiяльностi у дiючiй на територiї України валютi та в iноземнiй валютi за поданням суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та за результатами експертної оцiнки технiко-економiчного обгрунтування об'єкта кредитування та умов окупностi кредитiв. Банк для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України повинен повiдомити про своє рiшення подавця заявки на державний кредит (державну гарантiю комерцiйного кредиту) у мiсячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разi вiдсутностi вищезазначеної експертної оцiнки об'єкта кредитування вiдмова у державному кредитуваннi (гарантуваннi державою комерцiйного кредиту) суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi з пiдстав недоцiльностi не дозволяється.

   Розмiр державного кредиту (державної гарантiї комерцiйного кредиту), що надається у дiючiй на територiї України валютi та/або в iноземнiй валютi одному суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi протягом одного року, не може перевищувати 5 процентiв вiд вiдповiдних рiчних лiмiтiв державного кредитування зовнiшньоекономiчних операцiй.

( Зупинено дiю останньої частини статтi 14 згiдно з Декретом N 15-93 вiд 19.02.93 ) Всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi надають кредити iноземним суб'єктам господарської дiяльностi або одержують у них кредити, повиннi протягом трьох робочих днiв надiслати у Нацiональний банк України iнформацiю про зазначенi кредити (загальна сума, валюта на строк кредиту) згiдно з встановленою Нацiональним банком України формою. Нацiональний банк України може запроваджувати лiцензування одержання кредитiв в iноземнiй валютi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiд iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi в разi виникнення обставин, зазначених у статтi 16 цього Закону, та лiцензування надання кредитiв в iноземнiй валютi суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi iноземним суб'єктам господарської дiяльностi в разi виникнення обставин, зазначених у статтi 16 цього Закону.

Стаття 15. Страхування зовнiшньоекономiчних операцiй

   Страхування зовнiшньоекономiчних операцiй в Українi здiйснюється комерцiйними страховими компанiями (державними, акцiонерними, iноземними, змiшаними, кооперативними та iншими), а також iншими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi, до статутного предмету дiяльностi яких входять страховi операцiї (страхування). Вибiр страхової компанiї (страхувача) здiйснюється суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi самостiйно.

   Страхування зовнiшньоекономiчних операцiй з боку суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснюється в Українi на договiрних засадах i є добровiльним, якщо iнше не передбачено законами України.

   Страхування зовнiшньоекономiчних операцiй здiйснюється в Українi щодо ризикiв, якi iснують у свiтовiй практицi.

   Страхування експортних кредитiв, позичок, окремих контрактiв на поставку машин i обладнання, iнвестицiй як на територiї України, так i за її межами здiйснюється спецiалiзованим страховим акцiонерним товариством, контрольний пакет акцiй якого належить Кабiнету Мiнiстрiв України.

Стаття 16. Лiцензування зовнiшньоекономiчних операцiй

   Лiцензування зовнiшньоекономiчних операцiй визначається як комплекс адмiнiстративних дiй органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики з надання дозволу на здiйснення суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi експорту (iмпорту) товарiв.

   Лiцензування експорту (iмпорту) товарiв здiйснюється у формi автоматичного або неавтоматичного лiцензування.

   Автоматичне лiцензування визначається як комплекс адмiнiстративних дiй органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики з надання суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi дозволу на здiйснення протягом визначеного перiоду експорту (iмпорту) товарiв, щодо яких не встановлюються квоти (кiлькiснi або iншi обмеження). Автоматичне лiцензування експорту (iмпорту) як адмiнiстративна процедура з оформлення та видачi лiцензiї не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (iмпорт) яких пiдлягає лiцензуванню.

   Автоматичне лiцензування iмпорту має бути скасовано в разi припинення обставин, що були пiдставою для його запровадження, а також у разi iснування iнших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирiшення яких запроваджується автоматичне лiцензування.

   Неавтоматичне лiцензування визначається як комплекс адмiнiстративних дiй органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики з надання суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi дозволу на здiйснення протягом визначеного перiоду експорту (iмпорту) товарiв, щодо яких встановлюються певнi квоти (кiлькiснi або iншi обмеження). Неавтоматичне лiцензування експорту (iмпорту) як адмiнiстративна процедура з оформлення та видачi лiцензiї використовується в разi встановлення квот (кiлькiсних або iнших обмежень) на експорт (iмпорт) товарiв.

   Кiлькiснi обмеження застосовуються виключно на недискримiнацiйнiй основi, тобто нiякi заборони чи обмеження не застосовуються Україною щодо iмпорту будь-якого товару на територiю України чи щодо експорту будь-якого товару, призначеного для територiї будь-якої держави, якщо тiльки iмпорт аналогiчного товару з усiх третiх держав в Україну або експорт до всiх третiх держав є аналогiчним чином забороненим чи обмеженим, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами та законодавством України.

   Лiцензування експорту товарiв запроваджується в Українi в разi:

   значного порушення рiвноваги щодо певних товарiв на внутрiшньому ринку, що мають вагоме значення для життєдiяльностi в Українi, особливо сiльськогосподарської продукцiї, продуктiв рибальства, продукцiї харчової промисловостi та промислових товарiв широкого вжитку першої необхiдностi або iнших товарiв. Таке лiцензування має тимчасовий характер i застосовується до моменту вiдновлення рiвноваги щодо певних товарiв на внутрiшньому ринку;

   необхiдностi забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралi, нацiонального багатства художнього, iсторичного чи археологiчного значення або захисту прав iнтелектуальної власностi, а також вiдповiдно до вимог державної безпеки;

   експорту золота та срiбла, крiм банкiвських металiв;

   необхiдностi застосування заходiв щодо захисту вiтчизняного товаровиробника в разi обмеження експорту вiтчизняних матерiалiв, необхiдних для забезпечення достатньою кiлькiстю таких матерiалiв вiтчизняної переробної промисловостi протягом перiодiв, коли внутрiшня цiна на такi матерiали тримається на рiвнi, нижчому за свiтову цiну, за умови впровадження Кабiнетом Мiнiстрiв України плану стабiлiзацiї та за умови, що такi обмеження не повиннi призводити до зростання експорту товарiв такої галузi вiтчизняної промисловостi. Такi заходи застосовуються виключно на недискримiнацiйнiй основi;

   необхiдностi забезпечення захисту патентiв, торгових марок та авторських прав;

   необхiдностi забезпечення виконання мiжнародних договорiв України.

   Лiцензування iмпорту товарiв запроваджується в Українi в разi:

   рiзкого погiршення стану платiжного балансу та зовнiшнiх платежiв (якщо iншi заходи є неефективними);

   рiзкого скорочення або мiнiмального розмiру золотовалютних резервiв;

   необхiдностi забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралi, нацiонального багатства художнього, iсторичного чи археологiчного значення або захисту прав iнтелектуальної власностi, а також вiдповiдно до вимог державної безпеки;

   iмпорту золота та срiбла, крiм банкiвських металiв;

   необхiдностi застосування заходiв щодо захисту вiтчизняного товаровиробника у випадках зростання iмпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди нацiональному товаровиробнику подiбного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке лiцензування має тимчасовий характер i застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду нацiональному товаровиробнику i дає йому можливiсть вiдновити його прибутковiсть;

   необхiдностi забезпечення захисту патентiв, торгових марок та авторських прав;

   необхiдностi забезпечення виконання мiжнародних договорiв України.

   Рiшення про застосування режиму лiцензування експорту (iмпорту) товарiв, у тому числi встановлення квот (кiлькiсних або iнших обмежень), приймається Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики з визначенням перелiку конкретних товарiв, експорт (iмпорт) яких пiдлягає лiцензуванню, перiоду дiї лiцензування та кiлькiсних або iнших обмежень щодо кожного товару.

   У разi застосування захисних заходiв щодо захисту вiтчизняного товаровиробника рiшення про запровадження режиму лiцензування приймається Мiжвiдомчою комiсiєю з мiжнародної торгiвлi згiдно iз законодавством.

   Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид лiцензiї.

   Лiцензiї видаються центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики, а також у межах наданих ним повноважень - вiдповiдним республiканським органом Автономної Республiки Крим, структурним пiдроздiлом обласної, Київської i Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй.

   У разi порушення суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi порядку здiйснення такої дiяльностi, встановленого цим Законом або iншими законами України, до нього може бути застосовано iндивiдуальний режим лiцензування вiдповiдно до статтi 37 цього Закону.

   Лiцензiї видаються на пiдставi заявок суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики.

   Для одержання лiцензiї заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади. У разi необхiдностi в одержаннi погодження можливе звернення до кiлькох органiв виконавчої влади, але не бiльше нiж до трьох.

   Розгляд заявок на одержання лiцензiй може здiйснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрацiї заявок, або одночасно пiсля закiнчення оголошеного строку їх приймання.

   У заявцi на одержання лiцензiї зазначаються такi данi: повне найменування суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi, прiзвище та iм'я його керiвника, найменування та код товару (товарiв) згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (УКТ ЗЕД) ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ), найменування виробника, споживача товару (товарiв), код та назва держави (держав) походження i призначення - у разi експорту, код та назва держави (держав) походження i вiдправлення - у разi iмпорту, строк дiї лiцензiї, кiлькiсть та вартiсть товару (товарiв), код i назва митницi, повнi найменування та адреси продавця i покупця, вид угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиницi вимiру товару (товарiв), погодження з органами виконавчої влади (у разi необхiдностi), пiдстава для запиту лiцензiї, особливi умови лiцензiї.

   При поданнi заявки можуть вимагатися документи та iнформацiя, якi вважаються необхiдними для пiдтвердження даних, зазначених у заявцi та зовнiшньоекономiчному договорi (контрактi).

   Заявка не може бути вiдхилена в разi допущення незначних помилок у документах, якi подаються для одержання лiцензiї, якщо вони не змiнюють основних даних, що мiстяться в заявцi. Основними вважаються данi, передбаченi умовами зовнiшньоекономiчного договору (контракту).

   У разi запровадження режиму автоматичного лiцензування строк видачi лiцензiї не повинен перевищувати 10 робочих днiв вiд дати одержання заявки та iнших необхiдних документiв, що вiдповiдають установленим вимогам. Не може бути вiдмовлено у видачi лiцензiї, якщо всi необхiднi документи поданi i вiдповiдають встановленим вимогам.

   У разi запровадження режиму неавтоматичного лiцензування:

   строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днiв вiд дати їх одержання, якщо заявки розглядаються в порядку їх надходження, та бiльше 60 днiв вiд дати закiнчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всi вони розглядаються одночасно;

   лiцензiя видається на пiдставi заявки в межах квоти iз зазначенням строку дiї лiцензiї;

   якщо на момент подання заявки (у разi застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановленi квоти (кiлькiснi або iншi обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт, що квоти (кiлькiснi або iншi обмеження) вичерпанi, суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi, який подав вiдповiдну заявку, повiдомляється письмово протягом семи робочих днiв вiд дати її одержання;

   рiшення про видачу лiцензiї приймається з урахуванням даних щодо використання ранiше одержаних лiцензiй за умови додержання суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi вимог законодавства про захист економiчної конкуренцiї.

   При розглядi поданих заявок одночасно, у разi запровадження неавтоматичного лiцензування вперше, розподiл квот здiйснюється пропорцiйно обсягам, зазначеним у заявках суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Неавтоматичне лiцензування не повинно справляти обмежувального або такого, що порушує торгiвлю, впливу на товари на доповнення до того впливу, що виникає внаслiдок запровадження режиму неавтоматичного лiцензування.

   Забороняється обмеження iмпорту товарiв, щодо яких встановлюються певнi квоти, до повного використання таких квот. { Статтю 16 доповнено частиною згiдно iз Законом N 253-VI ( 253-17 ) вiд 10.04.2008 }

   Лiцензiя видається, якщо заявку та iншi поданi документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством. Термiн дiї лiцензiї має передбачати виконання зобов'язань отримувача лiцензiї за зовнiшньоекономiчним договором (контрактом), але не перевищувати термiн дiї кiлькiсних обмежень.

   Рiшення про вiдмову у видачi лiцензiї повинно бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановленi для розгляду заявок, i надсилається (видається) заявниковi у письмовiй формi.

   У разi вiдмови у видачi лiцензiї заявник має право на оскарження рiшення згiдно iз законодавством.

   За видачу лiцензiї справляється збiр ( 268-2005-п ), розмiр якого встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних iз застосуванням процедури лiцензування.

   Митне оформлення товарiв, експорт (iмпорт) яких пiдлягає лiцензуванню, здiйснюється тiльки за наявностi вiдповiдної лiцензiї.

   У митному оформленнi товарiв, що лiцензуються та навантажуються навалом, не може бути вiдмовлено у разi, коли вартiсть, кiлькiсть або вага таких товарiв незначною мiрою вiдрiзняються вiд тих, що зазначенi у лiцензiї. Гранична рiзниця таких значень встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики. { Статтю 16 доповнено частиною згiдно iз Законом N 253-VI ( 253-17 ) вiд 10.04.2008 }

   Центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики щомiсяця iнформує центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи про виданi лiцензiї на експорт (iмпорт) товарiв, що пiдлягають лiцензуванню.

   Центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи щомiсяця подає центральному органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики iнформацiю про обсяги експорту (iмпорту) товарiв за виданими лiцензiями.

   Лiцензування товарообмiнних (бартерних) операцiй здiйснюється в тому разi, якщо предметом цих операцiй є товари, експорт (iмпорт) яких пiдлягає лiцензуванню.

   Лiцензування експорту (iмпорту) дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва здiйснюється з урахуванням вимог законодавства з питань виробництва, експорту (iмпорту) дискiв для лазерних систем зчитування вiдповiдно до процедури видачi лiцензiй, встановленої цiєю статтею.

   Лiцензування не поширюється на експорт та реалiзацiю компенсацiйної i прибуткової продукцiї, одержаної iнвестором у власнiсть на умовах угоди про розподiл продукцiї, укладеної вiдповiдно до вимог Закону України "Про угоди про розподiл продукцiї" ( 1039-14 ). Запровадження будь-яких обмежень щодо експорту та реалiзацiї такої продукцiї, в тому числi кiлькiсних, не допускається, якщо iнше не передбачено угодою про розподiл продукцiї.

   Встановленi цiєю статтею процедури лiцензування не поширюються на експорт (iмпорт) товарiв, зазначених у статтi 20 цього Закону.

   Перелiк товарiв, експорт (iмпорт) яких пiдлягає лiцензуванню, iнформацiя про строк дiї лiцензiй та внесення будь-яких змiн до них, порядок подання та розгляду заявок опублiковуються в офiцiйних друкованих виданнях України з повiдомленням вiдповiдного комiтету СОТ протягом 60 днiв з дня опублiкування та наданням копiй цих публiкацiй.

   Публiкацiя повинна включати таку iнформацiю:

   перелiк товарiв, що пiдлягають процедурам лiцензування;

   контактний пункт для надання iнформацiї про право на одержання лiцензiї;

   адмiнiстративний орган (органи) для подання заявок на лiцензiю;

   дату i назву публiкацiї, в якiй викладено процедури лiцензування;

   зазначення того, чи є лiцензування автоматичним або неавтоматичним;

   адмiнiстративнi цiлi - у випадку процедур автоматичного лiцензування iмпорту;

   зазначення заходiв, що застосовуються через процедури лiцензування, - у випадку процедур неавтоматичного лiцензування iмпорту;

   очiкуваний термiн тривалостi процедури лiцензування, якщо його може бути встановлено з певною мiрою ймовiрностi, а якщо нi - то причину, чому цю iнформацiю не може бути надано.

   У разi якщо квота розподiляється серед держав-постачальникiв, iнформацiя про розподiл квоти пiдлягає опублiкуванню з повiдомленням про це iнших держав, заiнтересованих у постачаннi в Україну певних товарiв.

   Офiцiйне опублiкування здiйснюється за 21 день до дати запровадження режиму лiцензування, але не пiзнiше зазначеної дати. { Частина сорокова статтi 16 в редакцiї Закону N 253-VI ( 253-17 ) вiд 10.04.2008 }

   На запит заiнтересованої держави - члена СОТ повинна надаватися вiдповiдна iнформацiя щодо:

   порядку застосування обмежень;

   кiлькостi виданих за певний перiод лiцензiй iз зазначенням у разi необхiдностi обсягу та/або вартостi товарiв;

   розподiлу лiцензiй серед держав-постачальникiв;

   статистичних даних про обсяги та/або вартiсть товарiв.

   Дiя цiєї статтi не поширюється на операцiї Нацiонального банку України, якi здiйснюються ним вiдповiдно до Закону України "Про Нацiональний банк України" ( 679-14 ).

   Здiйснення суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi зовнiшньоекономiчних операцiй без вiдповiдних лiцензiй тягне за собою накладення штрафу згiдно зi статтею 37 цього Закону у сумi 10 вiдсоткiв вартостi проведеної операцiї, перерахованої у валюту України за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим Нацiональним банком України на день здiйснення такої операцiї.

   Штрафи стягуються органами державної податкової служби на пiдставi вiдповiдних рiшень центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" ( 2181-14 ).

{ Стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно з Декретом N 6-92 вiд 09.12.92, Постановою ВР N 2330-12 вiд 12.05.92, Декретами N 6-93 вiд 12.01.93, N 15-93 вiд 19.02.93, Законами N 3898-12 вiд 01.02.94, N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98, N 1595-III ( 1595-14 ) вiд 23.03.2000, N 1807-III ( 1807-14 ) вiд 08.06.2000, N 2953-III ( 2953-14 ) вiд 17.01.2002; в редакцiї Законiв N 1315-IV ( 1315-15 ) вiд 20.11.2003, N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

Стаття 17. Заборона окремих видiв експорту та iмпорту

   В Українi забороняється:

   експорт з територiї України предметiв, якi становлять нацiональне, iсторичне, археологiчне або культурне надбання українського народу, що визначається згiдно iз законами України;

   iмпорт або транзит будь-яких товарiв, про якi заздалегiдь вiдомо, що вони можуть завдати шкоди суспiльнiй моралi, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному свiту та рослинам, або призвести до заподiяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарiв не вжито необхiдних заходiв для запобiгання такої шкоди;

   iмпорт продукцiї та послуг, що мiстять пропаганду iдей вiйни, расизму та расової дискримiнацiї, геноциду тощо, якi суперечать вiдповiдним нормам Конституцiї України ( 254к/96-ВР );

   експорт природних ресурсiв, якi вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрiшнього споживання або виробництва;

   експорт та iмпорт товарiв, якi здiйснюються з порушенням прав iнтелектуальної власностi;

   експорт з територiї України товарiв у межах виконання рiшень Ради Безпеки Органiзацiї Об'єднаних Нацiй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарiв у вiдповiдну державу.

   Впровадження заборони експорту або iмпорту з iнших пiдстав можливо лише, якщо це дозволено мiжнародними договорами, учасником яких є Україна.

   Перелiк товарiв, експорт (iмпорт) яких через територiю України забороняється, визначається виключно законами України.

   Контроль за виконанням вимог, що мiстяться в цiй статтi, покладається на митнi органи України та центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики.

{ Стаття 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 75/95-ВР вiд 28.02.95; в редакцiї Закону N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

Стаття 18. Порядок застосування технiчних регламентiв, фармакологiчних, санiтарних, фiтосанiтарних, ветеринарних та екологiчних заходiв, стандартiв та вимог

   Технiчнi регламенти, фармакологiчнi, санiтарнi, фiтосанiтарнi, ветеринарнi та екологiчнi заходи, стандарти та вимоги до товарiв, що iмпортуються в Україну, застосовуються в порядку, встановленому законодавством України. ( Стаття 18 в редакцiї Закону N 3078-IV ( 3078-15 ) вiд 15.11.2005 )

Стаття 19. Спецiальнi iмпортнi процедури

   До спецiальних iмпортних процедур, що застосовуються в Українi, належать:

   - застосування процедури мiжнародних торгiв або аналогiчних їм процедур;

   - режим попереднiх iмпортних депозитiв, що вносяться у банки.

   Державнi закупки по iмпорту комплексного устаткування або масових партiй iнших товарiв з використанням коштiв Державного валютного фонду України мають обов'язково провадитись з використанням процедури мiжнародних торгiв.

   Режим попереднiх iмпортних депозитiв запроваджується Нацiональним банком України з метою регулювання платiжного балансу України. При цьому Нацiональний банк України встановлює порядок здiйснення операцiй з попереднiми iмпортними депозитами та вiдносний розмiр сум депозитiв у процентах до вартостi договору (контракту), який не може перевищувати 50 процентiв.

   Попереднiй iмпортний депозит вiдкривається не пiзнiш як через три робочих днi з моменту набрання договором (контрактом) юридичної сили. В разi порушення зазначеного строку або iнших умов вiдкриття попереднiх iмпортних депозитiв до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi застосовуються санкцiї, якi визначаються порядком, затвердженим Нацiональним банком України.

   Кошти, що надходять на рахунки попереднiх iмпортних депозитiв, вiдображаються на зведеному спецiальному рахунку, який вiдкривається кожним комерцiйним банком, що веде операцiї з попереднiми iмпортними депозитами, на користь Нацiонального банку України. Зазначенi кошти знаходяться у розпорядженнi Нацiонального банку України.

   Суб'єкту зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що вiдкрив попереднiй iмпортний депозит, вiдповiдним банком видається довiдка встановленої форми, яка є пiдставою для пропуску товару через митний кордон України. В разi передачi товару iноземними суб'єктами господарської дiяльностi через банкiвсько-кредитнi установи України i вiдсутностi перетину товаром митного кордону України зазначена в цьому пунктi довiдка є пiдставою для проведення розрахункiв з iноземним суб'єктом господарської дiяльностi через банкiвсько-кредитнi установи України або для пропуску через митницю вiдповiдної суми готiвкою. ( Частина шоста статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 )

   Забороняється застосування режиму попереднiх iмпортних депозитiв щодо товарiв, до яких запроваджується режим лiцензування i квотування iмпорту.

Стаття 20. Заходи щодо захисту економiчної конкуренцiї в галузi зовнiшньоекономiчної дiяльностi

( Назва статтi 20 в редакцiї Закону N 1294-IV ( 1294-15 ) вiд 20.11.2003 )

   Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть здiйснюється з дотриманням суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi вимог законодавства про захист економiчної конкуренцiї, за винятком випадкiв, передбачених цiєю статтею. ( Частина перша статтi 20 в редакцiї Закону N 82/95-ВР вiд 02.03.95, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1294-IV ( 1294-15 ) вiд 20.11.2003 )

   Виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi може здiйснюватись експорт та iмпорт озброєння, боєприпасiв, вiйськової технiки та спецiальних комплектуючих виробiв для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матерiалiв (включаючи матерiали у виглядi тепловипромiнюючих зборок), технологiй, устаткування, установок, спецiальних неядерних матерiалiв та пов'язаних з ними послуг, джерел iонiзуючого випромiнювання, а також iнших видiв продукцiї, технологiй i послуг, якi в даний час використовуються при створеннi озброєнь i вiйськової технiки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцiнних металiв та сплавiв, дорогоцiнного камiння; наркотичних i психотропних засобiв; експорт творiв мистецтва i старовинних предметiв з музейних фондiв України.

   Призначення уповноважених суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi можуть здiйснювати зазначенi експорт та iмпорт, i регулювання вiдповiдних експортно-iмпортних операцiй належать до компетенцiї Кабiнету Мiнiстрiв України ( 1228-99-п ), який має погоджувати свої рiшення з вiдповiдними Комiтетами Верховної Ради України. ( Частина третя статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) вiд 04.11.2004 ) Встановлення у будь-якiй формi державної монополiї на експорт та iмпорт iнших видiв товарiв, не зазначених у цiй статтi, не дозволяється i може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-якi органiзацiї, в тому числi державнi, не мають права здiйснювати функцiї, що прямо чи побiчно перешкоджають iншим суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiльно здiйснювати таку дiяльнiсть або в iншiй формi, за винятком випадкiв, прямо зазначених в цьому Законi.

( Частину п'яту статтi 20 виключено на пiдставi Закону N 82/95-ВР вiд 02.03.95 )

( Частину шосту статтi 20 виключено на пiдставi Закону N 82/95-ВР вiд 02.03.95 )

( Частину сьому статтi 20 виключено на пiдставi Закону N 82/95-ВР вiд 02.03.95 )

( Частину восьму статтi 20 виключено на пiдставi Закону N 82/95-ВР вiд 02.03.95 )

Стаття 21. Державне замовлення

   Державнi органи управлiння України та мiсцевi Ради народних депутатiв України мають право розмiщувати, як правило, на конкурснiй основi державнi замовлення на виробництво, експорт i iмпорт товарiв серед суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi приймають державнi замовлення виключно на добровiльних засадах на умовах i в обсязi, якi визначаються цивiльно-правовими договорами (контрактами), що укладаються мiж цими суб'єктами та державним замовником.

   Iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi користуються рiвними правами i повиннi нести рiвнi обов'язки з суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi України в разi проведення конкурсу на розмiщення державного замовлення.

Стаття 22. Облiк зовнiшньоекономiчних операцiй, звiтнiсть та аудит суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

( Назва статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 90/95-ВР вiд 14.03.95 )

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi ведуть бухгалтерський та оперативний облiк зовнiшньоекономiчних операцiй, а також статистичну звiтнiсть, яку надсилають органам Державної статистики України.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi в галузi облiку i звiтностi, а також комерцiйної таємницi керуються Законом України "Про пiдприємства в Українi" ( 887-12 ).

   Для бухгалтерського облiку зовнiшньоекономiчних операцiй суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi користуються планом рахункiв та iнструкцiєю про його використання, що дiють на територiї України, та вiдповiдними змiнами i доповненнями, якi вiдображають специфiку зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi самостiйно визначають порядок аналiтичного облiку зовнiшньоекономiчної дiяльностi, запроваджують вiдповiднi субрахунки.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдображають цю дiяльнiсть та її результати у своїй рiчнiй фiнансовiй звiтностi окремо зазначеними показниками:

   - у бухгалтерському балансi окремо видiляються кошти (активи), що знаходяться у зовнiшньоекономiчному оборотi, - товари, документи, цiннi папери, а також їх джерела (пасиви) - кредити, заборгованiсть, одержанi прибутки тощо;

   - у звiтi про прибутки та збитки окремо вiдображаються виручка вiд зовнiшньоекономiчних операцiй i вiдповiднi витрати. У додатку (коментарi) до рiчного фiнансового звiту робляться необхiднi пояснення щодо наведених показникiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Державнiй податковiй iнспекцiї, крiм рiчного фiнансового звiту, надається також iнформацiя про суми сплачених податкiв на iмпорт та експорт - щомiсяця, не пiзнiше 10 числа мiсяця, що слiдує за звiтним. Нацiональному банку України (або за його дорученням - банку для зовнiшньоекономiчної дiяльностi України) надається iнформацiя про суми по обов'язковому розподiлу частини виручки в iноземнiй валютi - чотири рази на рiк, не пiзнiше 15 числа мiсяця, що слiдує за звiтним перiодом.

   Банкiвсько-кредитнi установи, що здiйснюють кредитування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, мають право на одержання необхiдної iнформацiї про фiнансовий стан цих суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх платоспроможнiсть згiдно з умовами письмових угод про кредитування.

   Забороняється вимагати подання статистичної звiтностi з порушенням встановленого цим Законом порядку. Вiдомостi, не передбаченi державною статистичною звiтнiстю, суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi можуть бути поданi на договiрнiй основi органам державного управлiння або правоохоронним органам на їх вимогу у встановленому законами України порядку.

   Аудит зовнiшньоекономiчної дiяльностi, вiдображеної у рiчних фiнансових звiтах суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, здiйснюється уповноваженими на це незалежними аудиторськими органiзацiями вiдповiдно до чинних нормативних актiв, якi регулюють аудиторську дiяльнiсть на територiї України. ( Частина дев'ята статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 90/95-ВР вiд 14.03.95 )

   Податкова ревiзiя суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi провадиться органами державної податкової iнспекцiї згiдно з її компетенцiєю не частiше одного разу на рiк.

Стаття 23. Iнформацiйне забезпечення зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Кожний суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi має право на одержання будь-якої iнформацiї, необхiдної для здiйснення цiєї дiяльностi, що не становить державної або комерцiйної таємницi. Обсяг iнформацiї, що становить державну таємницю, визначається згiдно iз законами України.

   Склад i обсяг комерцiйної таємницi визначаються згiдно iз Законом України "Про пiдприємства в Українi".

   Кожний суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi має право на своєчасне ознайомлення з офiцiйними текстами законiв та iнших нормативних актiв з наступною iнформацiєю про змiни в них, що регулюють вiдносини, якi прямо чи побiчно стосуються зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Державнi органи, вiдомства та установи, що видають нормативнi акти, зобов'язанi офiцiйно публiкувати їх у загальнодоступних засобах iнформацiї України, причому зазначенi акти не можуть набирати чинностi до їх офiцiйної публiкацiї. Кожний суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi має право на безпосереднє одержання iнформацiї вiд державних органiв, якi на вимогу суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi зобов'язанi на оплатнiй основi оперативно надавати їм повнi офiцiйнi тексти нормативних актiв.

   Зведення статистичної iнформацiї щодо зовнiшньоекономiчної дiяльностi здiйснює Державний комiтет статистики України на пiдставi даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, якi провадять державне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi (фiнансовi органи, органи державної митної служби, Нацiональний банк України), а також суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi. ( Частина четверта статтi 23 в редакцiї Закону N 3047-III ( 3047-14 ) вiд 07.02.2002 )

   Державний комiтет статистики України щокварталу складає i публiкує статистичну iнформацiю щодо стану i структури зовнiшньоторговельного балансу України. ( Частина п'ята статтi 23 в редакцiї Закону N 3047-III ( 3047-14 ) вiд 07.02.2002 )

   Мiнiстерство фiнансiв України складає вiдомостi про стан i структуру зовнiшньої державної заборгованостi. ( Частина шоста статтi 23 в редакцiї Закону N 3047-III ( 3047-14 ) вiд 07.02.2002 )

   Державний комiтет статистики України зобов'язаний ознайомлювати суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi iз статистичною iнформацiєю, яка є в його розпорядженнi, у порядку, встановленому законами України "Про iнформацiю" ( 2657-12 ) та "Про державну статистику" ( 2614-12 ). ( Частина сьома статтi 23 в редакцiї Закону N 3047-III ( 3047-14 ) вiд 07.02.2002 )

   Органи державного управлiння, юридичнi, фiзичнi особи та iншi суб'єкти господарської дiяльностi, яким було надано iнформацiю, що становить комерцiйну таємницю суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, не мають права розпорядження такою iнформацiєю без дозволу вiдповiдних суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi i несуть за це вiдповiдальнiсть згiдно з цим та iншими законами України.

Роздiл III
СПЕЦIАЛЬНI ПРАВОВI РЕЖИМИ ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Стаття 24. Спецiальнi економiчнi зони

   На територiї України можуть запроваджуватись спецiальнi економiчнi зони рiзного типу. Статус та територiя зазначених зон встановлюються Верховною Радою України згiдно з законами України про спецiальнi економiчнi зони шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон.

Стаття 25. Iншi спецiальнi правовi режими зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Україна може укладати з державами, якi мають спiльнi з Україною морськi та/або сухопутнi кордони, двостороннi та/або багатостороннi договори, що встановлюють на основi взаємностi спецiальнi правовi режими торгiвлi, товарообiгу (прикордонна, прибережна торгiвля та iншi) i передбачають пiльговi умови для суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України та суб'єктiв господарської дiяльностi цих держав у вiдносинах з ними.

Роздiл IV
ЕКОНОМIЧНI ВIДНОСИНИ УКРАЇНИ З IНШИМИ ДЕРЖАВАМИ ТА МIЖНАРОДНИМИ МIЖУРЯДОВИМИ ОРГАНIЗАЦIЯМИ

Стаття 26. Економiчнi вiдносини України з iншими державами

   Економiчнi вiдносини України з iншими державами регулюються вiдповiдними мiжнародними договорами та нормами мiжнародного права.

   Україна укладає, виконує i денонсує мiжнароднi договори з питань зовнiшньоекономiчної дiяльностi, а також договори, якi стосуються таких питань, вiдповiдно до Конституцiї (Основного Закону) України та законiв України.

   Правовий статус суб'єктiв господарської дiяльностi iнших держав на територiї України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами.

Стаття 27. Вiдносини України з мiжнародними мiжурядовими економiчними органiзацiями

   Україна самостiйно набуває членства в мiжнародних мiжурядових економiчних органiзацiях, установчi акти яких не суперечать цiлям та принципам Конституцiї (Основного Закону) України.

   Україна може вступити у вiдносини з мiжнародними мiжурядовими економiчними органiзацiями на основi вiдповiдних мiжнародних договорiв та/або установчих актiв зазначених органiзацiй.

Роздiл V
ЗАХИСТ ПРАВ I ЗАКОННИХ IНТЕРЕСIВ ДЕРЖАВИ ТА IНШИХ СУБ'ЄКТIВ ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНОЇ I ГОСПОДАРСЬКОЇ ДIЯЛЬНОСТI УКРАЇНИ

Стаття 28. Захист прав та законних iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України за межами України

   Україна зобов'язана здiйснювати захист прав та законних iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України за межами України згiдно з нормами мiжнародного права. Такий захист здiйснюється за зверненням зазначених суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi через дипломатичнi та консульськi установи, державнi торговельнi представництва, якi представляють iнтереси України.

Стаття 29. Заходи України у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань

   У разi якщо є вiдомостi про те, що iншi держави, митнi союзи або економiчнi угруповання обмежують здiйснення законних прав та iнтересiв суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, у вiдповiдь на такi дiї можуть застосовуватися адекватнi заходи. У разi якщо такi дiї завдають шкоди або створюють загрозу її заподiяння державi та/або суб'єктам зовнiшньоекономiчної дiяльностi, зазначенi заходи можуть передбачати її вiдшкодування.

   Заходи у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань здiйснюються вiдповiдно до законiв України, мiжнародних договорiв України, загальноприйнятих норм, стандартiв та правил мiжнародного права.

   Такими заходами є:

   застосування повної заборони (повного ембарго) на торгiвлю;

   застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгiвлю;

   позбавлення режиму найбiльшого сприяння або пiльгового спецiального режиму;

   запровадження спецiального мита;

   запровадження режиму лiцензування та/або квотування зовнiшньоекономiчних операцiй;

   встановлення квот (контингентiв);

   запровадження комбiнованого режиму квот i контингентiв;

   запровадження iндикативних цiн щодо iмпорту та/або експорту товарiв;

   iншi заходи, передбаченi законами та мiжнародними договорами України.

   У разi якщо Україна та держава, яка застосувала по вiдношенню до України дiї, що мiстять ознаки дискримiнацiйних та/або недружнiх, є членами однiєї i тiєї ж мiжнародної мiжурядової органiзацiї, розгляд та врегулювання спiрної ситуацiї здiйснюється вiдповiдно до правил i процедур такої органiзацiї.

   У разi якщо Україна та митний союз або економiчне угруповання, якi застосували по вiдношенню до України дiї, що мiстять ознаки дискримiнацiйних та/або недружнiх, є членами однiєї i тiєї ж мiжнародної мiжурядової органiзацiї, розгляд та врегулювання спiрної ситуацiї здiйснюється вiдповiдно до правил i процедур такої органiзацiї.

   Рiшення про застосування заходiв у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi згiдно iз рекомендацiями Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi вiдповiдно до їх компетенцiї.

   З метою встановлення фактiв дискримiнацiйних та/або недружнiх дiй iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики проводить вiдповiдне розслiдування у порядку ( 2120-99-п ), що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

   Матерiали такого розслiдування розглядаються Мiжвiдомчою комiсiєю з мiжнародної торгiвлi, яка дає рекомендацiї вiдповiдним державним органам щодо застосування вiдповiдних заходiв. На пiдставi матерiалiв розслiдування центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики разом iз Мiнiстерством закордонних справ України звертається до вiдповiдних державних та/або компетентних органiв iнших держав або митних союзiв чи економiчних угруповань з пропозицiєю щодо розгляду та врегулювання спiрної ситуацiї.

   У разi одержання позитивної вiдповiдi вiд зазначених органiв центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики формує делегацiю для проведення вiдповiдних переговорiв та пiдготовки вiдповiдних мiжнародних договорiв мiжвiдомчого або мiжурядового характеру.

   У разi якщо вiдповiднi державнi та/або компетентнi органи iнших держав або митних союзiв чи економiчних угруповань не дали офiцiйної згоди на застосування мiжнародно-правових засобiв врегулювання мiжнародних спорiв та/або коли дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї цих органiв безпосередньо або опосередковано порушують мiжнароднi договори України з цими державами, митними союзами або економiчними угрупованнями, центральний орган виконавчої влади з питань економiчної полiтики у межах своєї компетенцiї, вiдповiдно до рекомендацiй Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi, самостiйно передає матерiали Кабiнету Мiнiстрiв України для прийняття вiдповiдних рiшень про застосування необхiдних заходiв.

   Застосування заходiв у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань припиняється в разi припинення вiдповiдними державами, митними союзами або економiчними угрупованнями таких дiй щодо України, пiдписання вiдповiдної угоди та/або вiдшкодування шкоди.

   Акти Кабiнету Мiнiстрiв України про врегулювання спору та застосування заходiв у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади в Українi, суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi.

   Рiшення про застосування вiдповiдних заходiв у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв або економiчних угруповань може бути оскаржено в судовому порядку протягом мiсяця вiд дати запровадження таких заходiв у порядку, встановленому законами України.

{ Стаття 29 в редакцiї Законiв N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98, N 360-V ( 360-16 ) вiд 16.11.2006 }

Стаття 30. Обмеження реекспорту

   Забороняється реекспорт товарiв, iмпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондiв мiсцевих Рад народних депутатiв України.

   Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду мiсцевої Ради народних депутатiв України, може дозволити реекспорт в разi неможливостi використання iмпортного товару на територiї України за його призначенням.

Стаття 31. Заходи проти недобросовiсної конкуренцiї та зростаючого iмпорту при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Пiд недобросовiсною конкуренцiєю при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi розумiється:

   здiйснення демпiнгового iмпорту, до якого застосовуються антидемпiнговi заходи;

   здiйснення субсидованого iмпорту, до якого застосовуються компенсацiйнi заходи;

   здiйснення iнших дiй, що законами України визнаються недобросовiсною конкуренцiєю.

   Пiд зростаючим iмпортом розумiється здiйснення iмпорту в обсягах та/або за умов, що заподiюють значну шкоду або створюють загрозу заподiяння значної шкоди українським виробникам вiдповiдних товарiв.

   За результатами антидемпiнгового, антисубсидицiйного або спецiального розслiдування вiдповiдно до законiв України приймається рiшення про застосування антидемпiнгових, компенсацiйних або спецiальних заходiв, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом мiсяця вiд дати запровадження вiдповiдних заходiв у порядку, встановленому законами України.

   Застосування режимiв вiльної торгiвлi, преференцiй, спецiальних пiльгових режимiв (прикордонної (прибережної) торгiвлi, спецiальних (вiльних) економiчних зон та iнших, передбачених законами України), а також податкових, митних та iнших пiльг, що дiють при iмпортi в Україну товарiв, щодо яких застосовуються антидемпiнговi, компенсацiйнi або спецiальнi заходи, зупиняється на строк до закiнчення застосування зазначених заходiв. ( Стаття 31 в редакцiї Законiв N 82/95-ВР вiд 02.03.95, N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

Роздiл VI
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ У ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНIЙ ДIЯЛЬНОСТI

Стаття 32. Загальнi засади вiдповiдальностi суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Україна як держава i всi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi несуть вiдповiдальнiсть за порушення цього або пов'язаних з ним законiв України та/або своїх зобов'язань, якi випливають з договорiв (контрактiв), тiльки на умовах i в порядку, визначених законами України.

   Україна як держава не несе вiдповiдальностi за дiї суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi не несуть вiдповiдальностi за дiї України як держави.

   Якщо Україна бере участь у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi як суб'єкт такої дiяльностi згiдно з статтею 3 цього Закону, вона несе вiдповiдальнiсть на загальних та рiвноправних засадах з iншими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

   Всi справи та питання щодо визначення вiдповiдальностi, якi виникають при застосуваннi цього та пов'язаних з ним законiв України, пiдсуднi судовим органам України. Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Стаття 33. Види та форми вiдповiдальностi у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi

   У сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такi види вiдповiдальностi:

   - майнова вiдповiдальнiсть;

   - кримiнальна вiдповiдальнiсть.

   Майнова вiдповiдальнiсть застосовується у формi матерiального вiдшкодування прямих, побiчних збиткiв, упущеної вигоди, матерiального вiдшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцiй.

   Якщо порушення суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземними суб'єктами господарської дiяльностi цього або пов'язаних з ним законiв України призвели до виникнення збиткiв, втрати вигоди та/або моральної шкоди у iнших таких суб'єктiв або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у повному обсязi.

   Кримiнальна вiдповiдальнiсть у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi запроваджується тiльки у випадках, передбачених кримiнальним законодавством України.

Стаття 34. Вiдповiдальнiсть України як держави

   Україна як держава несе майнову вiдповiдальнiсть у повному обсязi перед суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi за всi свої дiї, що суперечать чинним законам України i спричиняють збитки (прямi, побiчнi), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за iншi свої дiї, в тому числi й тi, якi регулюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть i прямо не передбаченi в цьому Законi, що спричиняють зазначенi збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крiм випадкiв, коли такi дiї зумовленi неправомiрними дiями зазначених суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi.

   Україна як держава вiдповiдає за дiї, зазначенi в цiй статтi, всiм своїм майном.

   Дiї державних органiв та офiцiйних службових осiб цих органiв вважаються дiями України як держави в цiлому. Держава несе за них вiдповiдальнiсть, як зазначено у цiй статтi.

   Будь-який суб'єкт зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземний суб'єкт господарської дiяльностi має право подати позов до України як держави. Зазначенi позови пiдсуднi судам України вiдповiдно до статтi 39 цього Закону.

   Зазначений позов подається суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi за мiсцем їх постiйного знаходження або проживання, iноземними суб'єктами господарської дiяльностi - за мiсцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що вчинили дiї, зазначенi у цiй статтi.

   Позов подається у загальному порядку, визначеному цивiльно-процесуальним законодавством України. Вiд iменi України як держави в процесi виступають державний орган та/або службова особа, вказанi у позовi, та/або один з прокурорiв України.

   Україна як держава має право на регресне вiдшкодування своїх збиткiв, що виникли у результатi задоволення зазначеного позову з боку державних органiв та/або службових осiб за рахунок їх майна (вiдповiдно балансового або власного).

Стаття 35. Вiдповiдальнiсть суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi

   Суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi несуть вiдповiдальнiсть у видах та формах, передбачених статтями 33 i 37 цього Закону, iншими законами України та/або зовнiшньоекономiчними договорами (контрактами).

Стаття 36. Порядок здiйснення вiдповiдальностi

   Порядок притягнення до вiдповiдальностi, здiйснення вiдповiдальностi та звiльнення вiд вiдповiдальностi визначається процесуальними законами України.

   Порядок притягнення до цивiльно-правової вiдповiдальностi, здiйснення такої вiдповiдальностi та звiльнення вiд неї може визначатися зовнiшньоекономiчними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Стаття 37. Спецiальнi санкцiї за порушення цього або пов'язаних з ним законiв України

   За порушення цього або пов'язаних з ним законiв України до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi можуть бути застосованi такi спецiальнi санкцiї:

   - накладення штрафiв у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземними суб'єктами господарської дiяльностi своїх обов'язкiв згiдно з цим або пов'язаних з ним законiв України. Розмiр таких штрафiв визначається вiдповiдними положеннями законiв України та/або рiшеннями судових органiв України;

( Абзац третiй частини першої статтi 37 виключено на пiдставi Закону N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98 )

   - застосування до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi iндивiдуального режиму лiцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законiв України, що встановлюють певнi заборони, обмеження або порядок здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй; ( Абзац четвертий частини першої статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98; в редакцiї Закону N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005 )

   - тимчасове зупинення зовнiшньоекономiчної дiяльностi у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законiв України, проведення дiй, якi можуть зашкодити iнтересам нацiональної економiчної безпеки.

   Санкцiї, зазначенi у цiй статтi, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики за поданням органiв державної податкової та контрольно-ревiзiйної служб, митних, правоохоронних органiв, органiв Антимонопольного комiтету України, спецiально уповноваженого органу виконавчої влади у сферi регулювання ринкiв фiнансових послуг та Нацiонального банку України або за рiшенням суду. Санкцiї, зазначенi у цiй статтi, можуть бути застосованi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi протягом трьох рокiв з дня виявлення порушення законодавства. ( Частина друга статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 335-XIV ( 335-14 ) вiд 22.12.98, N 1294-IV ( 1294-15 ) вiд 20.11.2003; в редакцiї Закону N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005 )

   Подання щодо застосування санкцiй повинно мiстити такi данi: найменування та реквiзити суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi (для iноземних суб'єктiв господарювання - мовою країни їхнього мiсцезнаходження), вiдомостi про змiст порушення з посиланням на конкретнi положення законодавства України, вид спецiальної санкцiї, яку пропонується застосувати, найменування та реквiзити контрагента, при виконаннi контракту з яким порушено законодавство, iншу доцiльну iнформацiю. ( Статтю 37 доповнено частиною згiдно iз Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005 )

   Застосуванню спецiальних санкцiй до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та iноземних суб'єктiв господарювання може передувати офiцiйне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економiчної полiтики. ( Статтю 37 доповнено частиною згiдно iз Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005 )

   Iндивiдуальний режим лiцензування дiє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходiв, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законiв України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики. ( Статтю 37 доповнено частиною згiдно iз Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) вiд 22.12.2005 )

   Тимчасове зупинення зовнiшньоекономiчної дiяльностi дiє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходiв, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законiв України, але не бiльше трьох мiсяцiв з дати винесення вiдповiдного рiшення центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики. Пiсля тимчасового зупинення зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi або iноземнi суб'єкти господарської дiяльностi переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економiчної полiтики на iндивiдуальний режим лiцензув